Казка про українську мову

                                     

                                                                 

                                            

  Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.
       -Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.
       - За твою неповагу я покараю тебе!
       І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...
       Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.
       Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.
   ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму. 

А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.